ЗАКОН
УКРАЇНИ
Про дорожній рух
Із
змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 10 листопада 1994 року N 234/94-ВР,
від 24 березня 1999 року N 557-XIV,
від 7 лютого 2002 року N 3033-III,
від 7 лютого 2002 року N 3047-III,
від 15 травня 2003 року N 743-IV,
від 10 липня 2003 року N 1096-IV,
від 19 лютого 2004 року N 1528-IV,
від 1 липня 2004 року N 1961-IV,
від 16 грудня 2004 року N 2249-IV
Цей Закон визначає правові та соціальні основи
дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення
безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього
природного середовища.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання Закону України "Про дорожній рух"
Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього
руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність
суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних
органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі -
міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади та
об'єднань).
Стаття 2. Законодавство про дорожній рух
Законодавство про дорожній рух складається з цього
Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Стаття 3. Державне управління у сфері дорожнього руху
Державне управління у сфері дорожнього руху та його
безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої
влади Республіки Крим, місцевими органами державної виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування та спеціально уповноваженими на це
державними органами.
Розділ II
КОМПЕТЕНЦІЯ ОБЛАСНИХ, МІСЬКИХ, РАЙОННИХ ТА ІНШИХ МІСЦЕВИХ РАД
НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ, МІНІСТЕРСТВ, ІНШИХ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ
ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА ОБ'ЄДНАНЬ
Стаття 6. Компетенція міської та районної Ради
народних депутатів і міської та районної виконавчої влади
До компетенції міської та районної Ради народних
депутатів і міської та районної виконавчої влади у сфері дорожнього руху
належить:
виконання вимог законодавства та рішень органів
державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;
визначення компетенції підвідомчих адміністрацій, що
створюються згідно із схемою управління містом чи районом, у сфері
дорожнього руху та його безпеки;
розробка, затвердження та реалізація міських і
районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;
формування міських і районних фондів, у тому числі
позабюджетних, для фінансування програм і окремих заходів, спрямованих
на розвиток дорожнього руху та його безпеки;
контроль за організацією навчання різних
соціально-вікових груп населення Правил дорожнього руху, планування
заходів, пов'язаних із профілактикою його безпеки, та контроль за їх
виконанням;
контроль за підготовкою і підвищенням кваліфікації
водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів,
забезпеченням розвитку сфери цих послуг;
організація дорожнього руху на території міста і
району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального
планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем
керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем
організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами;
здійснення та фінансування заходів, пов'язаних із
профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;
проведення роботи по пропаганді безпеки дорожнього
руху;
організація будівництва, реконструкції, ремонту та
утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів;
встановлення порядку і здійснення заходів щодо
забезпечення охорони транспортних засобів на платних стоянках та в
колективних гаражах;
керівництво та контроль за діяльністю підприємств,
установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання за
виконанням вимог законодавства, рішень органів державної виконавчої
влади про дорожній рух і його безпеку;
контроль за виявленням дорожньо-транспортних подій та
впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних
ділянках вулиць, доріг та залізничних переїздах;
організація системи заходів щодо медичного
забезпечення безпеки дорожнього руху та контроль за їх реалізацією;
накладання у межах своєї компетенції адміністративних
стягнень за порушення законодавства у сфері дорожнього руху та його
безпеки;
керівництво роботою по справлянню податків, зборів та
інших обов'язкових платежів у сфері дорожнього руху.
Міська та районна Ради народних депутатів мають право
розглядати і вирішувати інші питання, які відповідно до чинного
законодавства належать до їх відання.
Стаття 7. Компетенція селищної та сільської Ради
народних депутатів та їх виконавчих органів
До компетенції селищної та сільської Ради народних
депутатів та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху належить:
забезпечення виконання вимог законодавства та рішень
центральних органів державної виконавчої влади України з питань
дорожнього руху і його безпеки;
розробка, затвердження та виконання місцевих програм
безпеки дорожнього руху;
створення позабюджетних фондів для додаткового
фінансування заходів щодо безпеки дорожнього руху;
організація та контроль за діяльністю підприємств з
питань дорожнього руху і його безпеки;
сприяння створенню на території селищної або
сільської Ради народних депутатів підприємств і організацій для надання
платних послуг, пов'язаних з підготовкою та підвищенням кваліфікації
водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів;
сприяння діяльності по утриманню у безпечному для
дорожнього руху стані автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів
та їх облаштуванню об'єктами сервісу;
сприяння організації та здійсненню медичної допомоги
потерпілим у дорожньо-транспортних подіях та інших заходів щодо
медичного забезпечення безпеки дорожнього руху;
проведення серед різних соціально-вікових груп
населення профілактичних заходів щодо безпеки дорожнього руху;
навчання населення Правил дорожнього руху;
здійснення заходів щодо профілактики дитячого
дорожньо-транспортного травматизму.
Стаття 8. Компетенція органів територіального
громадського самоврядування
Компетенція органів територіального громадського
самоврядування у сфері безпеки дорожнього руху встановлюється
відповідними місцевими Радами народних депутатів у межах наданих їм цим
Законом повноважень, вимог екологічної безпеки.
Стаття 9. Компетенція власників автомобільних доріг,
вулиць та залізничних переїздів
До компетенції власників автомобільних доріг, вулиць
та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері
дорожнього руху належить:
розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку,
удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху
стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження;
визначення структур управління, проектування,
будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів;
участь у розробці положень про спеціальні структури
управління дорожнім рухом;
компенсація витрат власникам транспортних засобів,
якщо дорожньо-транспортні події сталися з причин незадовільного
експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних
переїздів, за рішеннями судових органів;
забезпечення безпечних, економічних та комфортних
умов дорожнього руху;
організація і здійснення заходів, спрямованих на
захист навколишнього природного середовища;
забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з
питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та
інших умов;
вирішення питань експлуатації автомобільних доріг,
вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях;
передача права на експлуатаційне утримання доріг,
вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам;
визначення нормативів та виділення необхідних коштів
на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг,
вулиць та залізничних переїздів;
передача права на будівництво комунальних та інших
споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні
споруди та обладнання відповідно до чинного законодавства;
проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх
зелених насаджень та інше;
термінове усунення пошкоджень на автомобільних
дорогах, вулицях та залізничних переїздах;
влаштування місць для зупинок транспортних засобів,
стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших
об'єктів дорожнього сервісу;
розробка та облаштування автомобільних доріг, вулиць
та залізничних переїздів системами термінового зв'язку для виклику
державтоінспекції, швидкої медичної та технічної допомоги;
обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів
технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання;
проведення лінійного аналізу аварійності на
підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;
виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць
концентрації дорожньо-транспортних подій і впровадження у таких місцях
відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;
погодження маршрутів перевезення небезпечних,
надгабаритних і великовагових вантажів;
забезпечення роботи спеціалізованих служб по
здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху;
своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх
усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми
знаками, огороджувальними і направляючими засобами;
організація виконання встановлених вимог щодо
забезпечення безпеки дорожнього руху;
вирішення інших питань дорожнього руху згідно з
чинним законодавством.
Стаття 10. Компетенція власників транспортних засобів
До компетенції власників транспортних засобів
належить:
здійснення заходів щодо розвитку, експлуатації та
утримання транспортних засобів;
розвиток мережі навчальних закладів по підготовці та
підвищенню кваліфікації водіїв транспортних засобів;
організація та здійснення заходів щодо медичного
забезпечення безпеки дорожнього руху;
організація та здійснення заходів щодо захисту
навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту;
організація та фінансування заходів, пов'язаних із
профілактикою дорожньо-транспортного травматизму;
вирішення питань експлуатації транспорту у
надзвичайних ситуаціях.
Стаття 12. Участь підприємств, установ, організацій у
забезпеченні безпеки дорожнього руху, обов'язки посадових осіб у цій
сфері
1. Підприємства, установи та організації незалежно
від форм власності та господарювання розробляють і здійснюють заходи для
забезпечення безпеки дорожнього руху, проводять у трудових колективах
профілактичну роботу по дотриманню вимог законодавства про дорожній рух,
за згодою з первинними профспілковими організаціями включають до
колективних договорів вимоги щодо форм впливу на членів трудового
колективу у разі порушення ними обов'язків учасників дорожнього руху,
встановлених чинним законодавством про дорожній рух.
(частина перша статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.07.2003 р. N 1096-IV)
2. Посадові особи, які відповідають за експлуатацію і
технічний стан транспортних засобів, зобов'язані:
забезпечувати добір, підвищення кваліфікації та
професійного рівня водіїв, здійснювати контроль за станом їх здоров'я і
дотриманням режиму праці та відпочинку;
забезпечувати належний технічний стан транспортних
засобів та дотримання екологічних вимог їх експлуатації;
не допускати до керування транспортними засобами
осіб, які не мають права на керування транспортним засобом відповідної
категорії, не пройшли у встановлений строк медичного огляду, перебувають
у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, або у хворобливому
стані, або під впливом ліків, що знижують їх реакцію і увагу;
не випускати на лінію транспортні засоби, технічний
стан яких не відповідає вимогам державних стандартів, правил дорожнього
руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку,
переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли державного
технічного огляду.
3. Посадові особи, які відповідають за будівництво,
реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг,
вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд,
зобов'язані:
забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає
встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці
дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або
обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху;
впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки
дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту
доріг, вулиць та залізничних переїздів;
позначати місця виконання робіт, місця, де залишено
на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні
матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і
направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними
вогнями, передбаченими діючими нормами;
по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному
переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і
безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони
відчуження;
у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць,
залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і
своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці
руху, що виникла;
обладнувати їх технічними засобами регулювання
дорожнього руху;
виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця
концентрації дорожньо-транспортних подій та забезпечувати здійснення у
таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації
дорожнього руху для забезпечення його безпеки;
своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та
забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати
дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;
щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.
4. Особи, які відповідають за експлуатацію під'їзних і
грунтових доріг, а також власники транспортних засобів зобов'язані
виключати можливість виносу транспортними засобами землі, каміння або
інших матеріалів на автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди.
Стаття 13. Участь об'єднань громадян і громадян у
здійсненні заходів щодо безпеки дорожнього руху
Об'єднання громадян і громадяни мають сприяти
державним органам у здійсненні заходів щодо безпеки дорожнього руху.
З метою запобігання дорожньо-транспортним подіям і
забезпечення транспортної дисципліни на підприємствах, в установах та
організаціях незалежно від форм власності та господарювання утворюються
комісії з безпеки руху, що діють на підставі положення, затверджуваного
Міністерством транспорту України.
Міністерства, інші центральні органи державної
виконавчої влади та об'єднання зобов'язані враховувати пропозиції
об'єднань громадян і громадян з питань безпеки дорожнього руху.
Держава забезпечує проведення пільгової податкової
політики щодо об'єднань громадян, головною метою яких є проведення
заходів з безпеки дорожнього руху.
Розділ III
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ УЧАСНИКІВ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
Стаття 14. Учасники дорожнього руху
Учасниками дорожнього руху є особи, які
використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші
місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за
допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та
пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху мають право на:
безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування
збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг,
вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;
вивчення норм і правил дорожнього руху;
отримання від гідрометеорологічних, дорожніх,
комунальних та інших організацій, а також органів Державтоінспекції
Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки
дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України
інформації про умови дорожнього руху.
(абзац четвертий частини третьої статті 14 із змінами,
внесеними
згідно із Законом України від 15.05.2003 р. N 743-IV)
Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника
органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України,
військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку
чинного законодавства.
(частина четверта статті 14 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 15.05.2003 р. N 743-IV)
Учасники дорожнього руху зобов'язані:
знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону,
Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки
дорожнього руху;
створювати безпечні умови для дорожнього руху, не
завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам,
організаціям і громадянам;
виконувати розпорядження органів державного нагляду
та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Працівники органів внутрішніх справ, військової
інспекції безпеки дорожнього руху, Військової служби правопорядку у
Збройних Силах України, дорожньо-експлуатаційних служб при виконанні
службових обов'язків можуть відступати від окремих вимог Правил
дорожнього руху лише у випадках і при виконанні умов, викладених у них.
(частина шоста статті 14 із змінами, внесеним згідно із
Законами України від 24.03.99 р. N 557-XIV,
від 15.05.2003 р. N 743-IV)
Стаття 15. Основні положення щодо допуску до
керування транспортними засобами
Кожний громадянин, який досяг установленого цим
Законом віку та не має медичних протипоказань, може в установленому
порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної
категорії (стати водієм).
Право на керування транспортними засобами надається:
мототранспортними засобами і мотоколясками - з
шістнадцятирічного віку;
автомобілями всіх видів і категорій (за винятком
автобусів і вантажних автомобілів, обладнаних для перевезення більше
восьми пасажирів), трамваями і тролейбусами - з вісімнадцятирічного
віку;
автобусами і вантажними автомобілями, обладнаними для
перевезення більше восьми пасажирів, - з дев'ятнадцятирічного віку.
Перелік захворювань і вад, при яких особа не може
бути допущена до керування відповідними транспортними засобами,
визначається Міністерством охорони здоров'я України.
Громадянин, який бажає отримати право на керування
транспортним засобом, зобов'язаний пройти підготовку в обсязі,
передбаченому програмою підготовки водіїв транспортних засобів
відповідної категорії чи типу.
Підготовка та підвищення кваліфікації водіїв
здійснюються у навчальних закладах незалежно від форм власності та
господарювання, що отримали у встановленому порядку ліцензію на цю
діяльність. Підготовка та підвищення кваліфікації здійснюються
спеціалістами, які відповідають установленим кваліфікаційним вимогам, із
застосуванням необхідних технічних засобів навчання. В особливих
випадках допускається самопідготовка водіїв окремих категорій
транспортних засобів. Порядок і типові програми підготовки та підвищення
кваліфікації водіїв, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які
здійснюють таку підготовку, мінімальний перелік технічних засобів
навчання, а також випадки допуску для засвоєння програми підготовки
водіїв в індивідуальному порядку визначаються Міністерством освіти
України і затверджуються відповідним державним органом з безпеки
дорожнього руху.
Право на керування транспортними засобами
підтверджується відповідним посвідченням. На території України діють
національні і міжнародні посвідчення на право керування транспортними
засобами, що відповідають Конвенції про дорожній рух. Порядок видачі цих
посвідчень установлюється Кабінетом Міністрів України.
Водій може бути позбавлений права на керування
транспортним засобом внаслідок погіршення стану здоров'я, якщо воно
перешкоджає безпечному керуванню транспортним засобом, а також за
невиконання встановлених обов'язків у передбачених законодавством
випадках.
Позбавлення водія права на керування транспортним
засобом внаслідок погіршення стану здоров'я провадиться на підставі
висновків відповідних медичних закладів.
Позбавлення водія права на керування транспортним
засобом внаслідок невиконання ним встановлених законодавством обов'язків
провадиться на підставі матеріалів справи про адміністративне порушення
правил дорожнього руху, постанови про відмову в порушенні кримінальної
справи або матеріалів кримінальної справи.
Позбавлення права на керування транспортним засобом
провадиться до повного усунення причин, що перешкоджають водію безпечно
керувати транспортним засобом, а в разі невиконання ним встановлених
обов'язків - на строк, визначений чинним законодавством.
Адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права
на керування транспортними засобами не застосовується до осіб, які
користуються ними у зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків
керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а
також у разі відмови зупинити транспортний засіб на вимогу працівника
міліції з метою виконання службових обов'язків, самовільного залишення
місця дорожньо-транспортної події, ухилення від огляду на наявність
алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Позбавлення права на керування транспортним засобом
провадиться шляхом вилучення у водія посвідчення уповноваженими
посадовими особами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ
України, перелік яких встановлюється законодавством України.
Частину тринадцяту статті 15 виключено
(згідно із Законом
України від 19.02.2004 р. N 1528-IV)
У разі систематичного порушення водієм правил
дорожнього руху він може бути направлений уповноваженими посадовими
особами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України для
перевірки знань цих правил.
Стаття 16. Основні права та обов'язки водія
транспортного засобу
Водій має право:
керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів
або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не
заборонено у встановленому порядку;
довіряти у встановленому порядку право користування і
розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має
відповідне право на керування;
знати причину зупинки транспортного засобу посадовою
особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також
прізвище і посаду цієї особи;
відступати від вимог цього розділу Закону в умовах
дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти
власній загибелі чи каліцтву громадян;
на відшкодування витрат у разі надання транспортного
засобу працівникам міліції та охорони здоров'я у випадках, передбачених
цим Законом;
на відшкодування збитків, завданих внаслідок
невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів
вимогам безпеки руху;
одержувати необхідну допомогу від посадових осіб,
організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху.
Водій зобов'язаний:
мати при собі та на вимогу працівників міліції, а
водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб
військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України передавати для перевірки
посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на
керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і
документи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних
засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях), а у
випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про
укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів;
(абзац другий частини другої статті 16 із змінами,
внесеними
згідно із Законами України від 15.05.2003 р. N 743-IV,
від 01.07.2004 р. N 1961-IV)
виконувати розпорядження працівників міліції, а водії
військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції
безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах
України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним
законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
(абзац третій частини другої статті 16 із змінами,
внесеними
згідно із Законом України від 15.05.2003 р. N 743-IV)
вживати всіх можливих заходів до забезпечення
безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього
руху - дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого віку;
не допускати випадків керування транспортним засобом у
стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, у хворобливому,
втомленому стані, під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу
та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним
засобом особі, яка перебуває у такому стані;
перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан
транспортного засобу та стежити за ним у дорозі;
своєчасно подавати транспортний засіб на державний
технічний огляд;
під час руху на автомобілі, обладнаному ременями
безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі;
надавати переважне право для проїзду транспортним
засобам із включеними синіми або червоними проблисковими маячками та
спеціальними звуковими сигналами;
своєчасно сплачувати державний податок з власників
транспортних засобів у встановлених законодавством розмірах;
надавати переважне право руху пішоходу, який
знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій
зобов'язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю;
вживати заходів щодо збереження чистоти автомобільних
доріг, вулиць, залізничних переїздів та смуги відчуження, у тому числі з
боку пасажирів.
Надавати транспортний засіб:
а) працівникам міліції та охорони здоров'я для
доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної
медичної допомоги, а водії військових транспортних засобів також і
посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах
України;
(пункт "а" частини третьої статті 16 із змінами,
внесеними
згідно із Законом України від 15.05.2003 р. N 743-IV)
б) працівникам міліції, а водії військових
транспортних засобів також і посадовим особам Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України для виконання непередбачених і
невідкладних службових обов'язків по затриманню правопорушників. При
цьому водій має право на відшкодування збитків згідно з чинним
законодавством.
(пункт "б" частини третьої статті 16 із змінами,
внесеними
згідно із Законом України від 15.05.2003 р. N 743-IV)
У разі систематичного керування водієм транспортним
засобом в стані алкогольного сп'яніння і нереагування на попередження з
боку Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України суд має
право вилучити і реалізувати транспортний засіб з поверненням його
власнику встановленої суми.
Стаття 17. Основні права і обов'язки пішохода
Пішохід, тобто особа, яка бере участь у дорожньому
русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу
(до пішоходів належать також особи, які рухаються в інвалідних колясках
без двигунів, ведуть велосипед, мопед чи мотоцикл, везуть санки, візок,
дитячу або інвалідну коляску), має право:
на переважне перетинання проїзної частини по
позначених пішохідних переходах;
при відсутності в зоні видимості переходу чи
перехрестя переходити дорогу, вулицю, залізничний переїзд під прямим
кутом до краю проїзної частини на дільниці, де вона добре проглядається в
обидві сторони;
вимагати від державних та місцевих органів влади,
власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів створення
необхідних умов для забезпечення безпеки руху;
Пішохід зобов'язаний:
рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних
доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності - по краю проїзної частини
автомобільної дороги чи вулиці;
перетинати проїзну частину автомобільної дороги,
вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності - на перехрестях
по лінії тротуарів і узбіч;
керуватися сигналами регулювальника та світлофора в
місцях, де дорожній рух регулюється;
не затримуватися і не зупинятися без необхідності на
проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;
не переходити проїзну частину автомобільних доріг,
вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними
засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності
роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні
огородження;
стримуватися від переходу проїзної частини при
наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та
спеціальним звуковим сигналом;
не виходити на проїзну частину із-за нерухомого
транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не
переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
Стаття 19. Основні права і обов'язки велосипедистів і
погоничів тварин
Особи, які керують велосипедами без двигунів, мають
право:
їздити по спеціальних велосипедних доріжках, а в разі
їх відсутності - по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю.
Вони зобов'язані:
використовувати технічно справні та належним чином
обладнані велосипеди;
не перевозити вантажів, що заважають керуванню;
не перевозити пасажирів, за винятком дітей віком до
семи років, на спеціально обладнаному сидінні.
Погоничі тварин зобов'язані:
не залишати тварин на проїзній частині без догляду,
не переганяти тварин через залізничні колії та дороги, вулиці поза
спеціально відведеними місцями, а також через проїзну частину в темний
час доби і в умовах недостатньої видимості.
Візки (сани) повинні бути обладнані
світловідбиваючими пристроями, а в темний час доби - і ліхтарями.
Розділ IV
АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ, ВУЛИЦІ
Стаття 21. Автомобільні дороги, вулиці, їх поділ,
користування ними
Автомобільна дорога, вулиця являє собою частину
території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху
транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.
Автомобільні дороги, вулиці поділяються на:
загального користування, відомчі та приватні.
Автомобільні (позаміські) дороги загального
користування поділяються на дороги державного та місцевого значення.
Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та
інші.
У містах вулиці та дороги поділяються на магістральні
вулиці та дороги, дороги та вулиці місцевого значення.
Порядок користування автомобільними дорогами
визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 24. Основні вимоги до діяльності власників
доріг, вулиць та залізничних переїздів
Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або
уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних
умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у
їх віданні.
При виконанні робіт по ремонту і утриманню
автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів
дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні
здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і
аналізу дорожньо-транспортних подій, результатів обстежень і огляду
автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на
аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації
дорожньо-транспортних подій.
Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або
органи, уповноважені ними здійснювати експлуатаційне утримання
автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мають право
вимагати від користувачів дотримання чинних законодавчих і нормативних
актів стосовно дорожнього руху, правил ремонту і утримання доріг,
вулиць, залізничних переїздів, правил користування дорогами і дорожніми
спорудами та їх охорони.
Єдині правила ремонту і утримання автомобільних
доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх
охорони затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів,
керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть
відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна
подія сталася з їх вини.
Стаття 261. Обмеження або заборона
дорожнього руху під час проїзду окремих осіб, щодо яких здійснюється,
державна охорона
Тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних
засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг
дозволяється під час проїзду автомобільним транспортом Президента
України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, а
також глав іноземних держав, парламентів і урядів, керівників
міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які
перебувають в Україні з офіційним візитом.
Безпечний та безперешкодний проїзд автомобільного
транспорту з особами, зазначеними в частині першій цієї статті,
забезпечується спеціальними підрозділами Державтоінспекції Міністерства
внутрішніх справ України, Управління державної охорони України шляхом
введення тимчасового обмеження або заборони руху інших учасників
дорожнього руху за допомогою регулювання дорожнього руху та з
використанням спеціальних автомобілів або мотоциклів з розпізнавальним
пофарбуванням і написами встановленого зразка з увімкненими спеціальними
світловими та, <
Источник: http://www.rul.ua
