Тест-драйв

В суботу зранку мені не поспалося – прокинувся десь о пів на сьому. Не довго роздумуючи я вдівся потепліше (ранком в березні доволі прохолодно), зняв з зарядки акумуляторний блок, вставив його в гніздо на вєліку, свиснув собаку і виїхав з двору. Місцевість в якій я живу не гориста але й не рівнина. Коли крутиш педалі, то на них або треба добряче налягати, або приходиться постійно притормажувати, тобто велосипедну прогулянку легкою не назвеш. По моїх розрахунках схил на який на який я спершу мав піднятися складає 4 градуси. По вулиці велосипед поїхав весело. Звук який видавало мотор-колесо було ледь чутно (магнітострикція). Коли я повернув на згадану мною гірку, швидкість помітно не змінилась але шум магнітострикції трішки збільшився. Слід сказати що підйом складає десь з кілометр. Коли я на нього „видираюсь” на велосипеді то хекаю добряче. На разі коли я в цей раз виїхав на підйом, хекала тільки моя собака яка бігла рядом. Потім я через деякий час в’їхав в дачне містечко яке не було виключенням з того правила, що подібні місця знаходяться в якихось урвищах, тобто на тих землях які раніше нікому потрібні не були. Велосипед доволі жваво проскочив містечко. Причому гірки до 10 градусів, беручи без проблем. Загалом я проїхав зранку десь кілометрів до п’ятнадцяти. Враження від поїздки склалося гарне.

По приїзді поставив акумулятор на зарядку. Правда підзарядитись йому вдалося всього часів зі два. А потів йому прийшлось „попотіти”. Спочатку його тестував старший син Андрій. Я потім від нього узнав про якісь особливості роботи електровелосипеда, типу того що якщо спочатку розігнатися на електротязі а потім якимось чином крутнути педалі – то від починає швидше їхати. Причому він таких тонкощів знайшов з десяток. Зараз так «загорівся» щоб йому купили такий велосипед, що ладен на все. Від себе можу сказати що для підлітків швидкість електровелосипеда замала, але з іншого боку це може й краще – менше шансів потрапити в халепу.

Потім приїхала любима теща. І як ви мабуть здогадалися, поїхала від нас на електровелосипеді. Другу половину дня суботи і першу неділі велосипед тестувався тещею поїздками на „дачу” яка знаходиться десь за 6 кілометрів від неї. З’їздила вона за цей час туди двічі. Причому, попри мої поради поставити акумулятор вночі на зарядку, заряджати вона його не стала тому що, цитую „горіли всі чотири лампочки” (індикатори заряду батареї). По приїзду ми з’їздили з дітьми в ліс по проліски(старший був на електровєліку). І по поверненню я вирішив на ньому ще раз виїхати на гірку. Що мені вдалося не без труда – тянув в гірку вєлік уже з натугою. Всі чотири індикатори, потухли один за одним. І, коли потух останній, я повернув, трішки не дотягнувши до вершини гірки.

Ось коли прийшлось пожалкувати що немає вело-комп’ютера. По моїм оцінкам на одній зарядці вдалося проїхати десь не менше ніж 40 кілометрів.

Висновки:

- Електровелосипед того вартий щоби його купити. Правда при умові що Вам є де його експлуатувати J.

- Індикатори носять декоративний характер – вірити їм не варто.

- Не вистачає одометра

- Персонально мені недоставало показників струму і напруги батареї

Погляд «зсередини»

День перший

Почав я велосипед розбирати з контролера.

Що мені зразу не сподобалося – блок знаходиться під педальним вузлом – від дорожнього покриття максимум сантиметрів 15-20. З приводу механічного пошкодження я сильно не хвилююсь, а от волога з якої не будь калюжі може запросто вивести блок з ладу.

Пластиковий блок відкрив – там знаходиться контролер керування мотором і куча змотаних дротів і штекерів.

Розрізав один роз’їм – я б не сказав що він мені сподобався. Але вирішуйте саміJ

Розібрав дроти: на колесо іде три силових дроти десь 1,5 квадрата і 5 сигнальних. 2 із них – живлення. 3 – сигнали з датчиків Холла в колесі.

Із інших дротів: сигнали з кінцевиків на ручках тормоза, датчика на ведучій зірці, сигнал включення з «замка запалення» ну і дроти з АкБ.

Відкрив сам контролер. Видно що китайці було спробували зробити його герметичним, але до герметичності йому далеко. Місце виходу дротів з контролера не герметизоване. Хоча самі кінці відсіку на прокладках, хоча є сумнів що вони не пропустять вологу.

Плата контролера як для китайців зроблена більш-менш пристойно.

Контролер який стоїть не ідентифікується – схоже на те що це якийсь відомий але з перебитою цокольовкою. На сусідньому чипі бумажна наклейка – мабуть версія прошивки. Хоча конденсатори на подив 105ти градусні. Мабуть 85ти градусні закінчилися J. Видно 3 пари силових ключів і один стабілізатор живлення.

День другий

Дійшла черга і до АКБ. Після відкриття батарейного блоку в принципі стало ясно що за АкБ.

Але треба було в цьому пересвідчитись. Тому я відламав кришку, яка закриває доступ до клапанів. І відкрив один клапан. Стало видно сепаратор, характерний для батарей вироблених по AGM технології.

Наступним було мотор-колесо. Мабуть воно для більшості найбільш цікава річ.

Викрутив гвинти по периметру кришки колеса. Потім зачепився зйомником за зірку і вперся в вісь колеса. Таким чином вдалось розібрати колесо. В принципі колесо більш за інші частини порадувало якістю зборки. По перше загерметизоване по периметру кришки. По друге кришка алюмінієва а не силумінова і має нормальну товщину.

В принципі видно що намотка ручна.

На статорі видно місця кріплення датчиків Холла.

А на роторі видно приклеєні магніти.

Тобто робимо висновок що маємо справу з синхронним мотором з постійними магнітами.

День третій

Ну і на «закуску» ручка – регулятор швидкості («ручка газу»), фара з індикаторами і зарядний пристрій.

На жаль фотка з датчиком на ручці газу вийшла нечіткою – запізно це побачив. Але розібрати можна.

В принципі зроблена просто: В рухомій частині знаходиться магніт. Це можна відчити якщо піднести до ручки металевий предмет. А на нерухомій частині – датчик Холла. Конструкція – при гарному виконанні і комплектуючих майже вічна.

Фара з індикаторами також влаштована нескладно. На платі стоїть спеціалізована мікросхема – індикатор рівня заряду батарей. Тобто той же вольтметр тільки й того що з світлодіодною індикацією. Невеличкий трансформатор служить для формування «гудка». В самій фарі знаходиться і пищавка сигналу.

Зарядний пристрій має потужність 100 Ватт.

Назва зарядника - SuperPower. Не зрозуміло що це - назва фірми чи модель...

Виконаний по схемі FlyBack. Вважається самою простою і дешевою схемою до потужностей 200-300Вт.

Схоже що спочатку обмежується струм, а потім напруга. Тобто біль-менш непоганий зарядний пристрій.

Плата зроблена непогано.

Висновок

За ту ціну що за нього хочуть продавці, а це десь до 600 доларів – його варто придбати.

Конструктив непоганий і доволі надійний.

Єдине – по калюжам на ньому краще не їздити, але якщо вже так сталося – то через воду проїжджати тихенько і глибоко не заїжджати, щоб контролер не «потонув».